Сторінка психолога

#УВАГА. Важлива інформація

Психологічною службою навчального закладу проводяться корекційні заняття для успішної адаптації здобувачів освіти 1 класу.

Пам'ятка для учнів початкових класів на осінні канікули

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ЗБУДУВАТИ ВЛАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ МЕЖІ?

Психологічні межі досить важлива річ і їх характер та стійкість є визначальним в успішності дитини будувати відносини з оточуючими. Отже, якщо батьки хочуть виховати людину з якою приємно спілкуватись, самодостатню і врівноважену треба звертати увагу на психологічні межі Пропонуємо такі рекомендації-стратегії у вихованні.

1. У батьків завжди повинна бути жорстка позиція з приводу однозначних обмежень. Якщо битись заборонено, то ніяких «але» не може бути. Звичайно таких обмежень повинно буде дуже мало, але «однозначність позиції» тут ключова фраза.

2. Всі члени родини повинні притримуватись однієї стратегії виховання. Для цього треба домовитись стосовно правил, способів реагування на ту чи іншу поведінку дитини.

3. Дозвольте дітям “страждати”. Часто батькам складно витримати гнів, роздратування, істерики дітей. Але не треба лякатись негативних емоцій і намагатись виправити ситуацію. Краще що ви можете зробити в цій ситуації – прожити її разом, просто будучи поряд. Дитина повинна мати можливість висловити образу, агресію чи невдоволеність.

4. Привчайте дитину до самостійності не лише в поведінці (сам одягається, засинає, вчить уроки), а і до, так званої, емоційної самостійності. Дитина повинна розуміти, що почуття та емоції, які вона відчуває – це її, не нав’язані і за них вона несе відповідальність. Для цього розвивайте емоційну сферу, вчіть різним способам вираження почуттів, не нав’язуйте свої почуття та реакції на ту чи іншу ситуацію, допомагайте дитині розпізнати і усвідомити, що ж насправді вона відчуває.

5. Любіть дитину. Батьки повинні створити такі умови, де б дитина розуміла, що вона бажана, знаходиться в безпеці і може звернутись до когось у випадку невдачі. Пам’ятайте, неправильними можуть бути лише її дії, а не сама дитина.

6. Надавайте дитині свободу. У підростаючої особистості має бути свобода вибору, якою вона повинна навчитись управляти. Це колосальний досвід в тому, щоб відчути і зрозуміти що «моє», а що «чуже».

7. Вчіть дитину розумінню того, що будь-які дії мають певні наслідки і треба бути до цього готовими. Давайте можливість дитині переконатись самостійно в тих чи інших наслідках.

8. Дітям потрібні батьки, які мають власні гарно сформовані психологічні межі. Працюйте над собою, самовдосконалюйтесь.

9. При невдачах проявляйте співчуття замість читання нотацій типу «Я ж тобі казала».

10. Хваліть дитину, не просто звичайним словом «молодець», а описуючи ситуацію ширше. Так дитина дійсно починає приймати собі свої позитивні сторони і це гарно впливає на самооцінку.

11. Завжди виконуйте власні обіцянки! Якщо не впевнені, краще не обіцяйте.

12. Заохочуйте дитину до прийняття рішень, які стосуються як її самої, так і членів родини.

13. Чим більш дитина стає дорослішою, тим більше в неї виникає власних думок, потреб, бажань, поглядів. Не вмішуйтесь в особистий простір. Якщо треба, висловлюйте своє власне занепокоєння.

14. Навчіть дитину говорити «Ні». Це надзвичайно важливе вміння, яке дозволить відстоювати власні межі.

15. Справедливість – повинно бути ключовим у побудові системи та принципів виховання дитини. Рекомендації щодо підготовки випускників до проходження

ЗНО НАВЧАННЯ ВДОМА: ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ВІД ПСИХОЛОГА

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

НЕВЕЛИЧКІ ПОРАДИ ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1.Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2.Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3.Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4.Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі :“Я не вчитель”. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1.День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2.У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3.Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви– і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4.Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5.Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання –допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це. Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей.

6.Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається? Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку. Натомість, є діти іншого типу– які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкіші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7.Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я ДІТЕЙ ПРО БАТЬКІВСЬКИЙ АВТОРИТЕТ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Обіймайте своїх дітей!   Що можна дати найцінніше своїм дітям, своїм найближчим людям, які прийшли, щоб зробити Ваше життя глибшим, багатшим? Можна дати їм своє тепло, тепло свого серця, свого голосу, свого тіла, своїх рук.  Не потрібно чекати особливого приводу, щоб обійняти свою дитину. Цей привід є завжди, просто тому що вона живе поруч з Вами, тому що є у Вашому житті. Не важливо народився у Вас син або дочка. Просто обіймайте свою дитину, завжди, кожен день. Без причини, без приводу, без особливого випадку. Не важливо якого віку ваша дитина. Просто обіймайте її і говоріть, що любите її. Просто тому, що вона є на Землі!   Якщо Ви думаєте, що таким чином можна щось зіпсувати, Ви дуже помиляєтеся. Неможливо перебільшити віддачу тепла свого серця. Обійми захищають людину, дають їй любов, прийняття, тепло, радість, енергію, любов до себе, прийняття свого тіла, своєї сутності, розуміння і відчуття любові, Вашої участь в її долі. Це формує її ставлення до себе в тому числі і її стійкість і силу для майбутнього дорослого життя. Так, прості обійми роблять так багато. Ви просто передаєте через свій дотик свою любов до неї, стверджуєте її силу.  

Я не пишу про жалість до дитини через обійми або нав'язливість до своєї дитини, я пишу про важливий спосіб ДАТИ свою любов дитині. Тіло це дуже важливо. А так як зв'язок між тілом, почуттями і свідомістю нерозривний - Даруйте свою любов через обійми.    Якщо у Вас є бар’єр на таке спілкування зі своєю дитиною, запитайте себе: Як я зупиняю свій потік любові в цьому прояві, якими словами? Якими думками? Ці ідеї йдуть з голови. З серця йде тепло і обійми. Іноді не потрібно навіть багато говорити або розпитувати свого сина чи дочку, досить просто обійняти.  

Багато батьків недооцінюють тілесний контакт зі своєю дитиною. А він дуже важливий. Деякі клієнти в дорослому житті говорять про те, що найбільше не вистачало тепла в дитинстві від своїх батьків через обійми. Обійми - це цілющий еліксир для людини!⠀  

Зверніть увагу на цю доступну Вам щодня і щохвилини можливість, для зміцнення відносин зі своєю дитиною.   Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту. Я.Коменський

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити. Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.

Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Рекомендації батькам учнів 1-4 класів:

1.      Щодня цікавтеся шкільними справами дітей, виявляючи увагу і терпіння. При цьому не обмежуйтеся черговими питаннями: «Що отримав?», «Як справи?», А розпитуйте про почуття, настрої, проявляйте емоційну підтримку і т. д.

2. Не скупіться на похвалу, помічайте навіть самі незначні, на Ваш погляд, досягнення дитини, його посильні успіхи. При зустрічі з невдачами в навчанні намагайтеся розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій. Не залякуйте дитини, страх не активізує його діяльність.

3. Розвивайте допитливість, заохочуйте цікавість, задовольняйте його потребу в знаннях. Давайте дитині якомога більше відомостей і не забувайте, що до 7 років засвоюється близько 90% основоположної інформації про світ і приблизно стільки ж найважливіших життєвих навичок. На все життя припадає лише 10%.

4. Купуйте і даруйте книги, платівки, картини. Читайте вголос, пропонуйте дитині почитати Вам, обговорюйте прочитане. Визначайте з ним програму читання на тиждень, місяць і допоможете здійснити, заохочуйте її виконання.

5. Допомагайте дитині виконувати важкі завдання, пропонуйте вихід зі складної ситуації, але не забувайте давати йому можливість самому знайти вихід, рішення, зробити вчинок.

6. Будьте доброзичливими до однокласників, не забороняйте робити разом уроки, так як відмічено, що індивідуально воліють працювати відмінники, а середнячкам подобається займатися парами, групами. До того ж відомо: той, хто вчить, вчиться сам.

7. Активно слухайте свою дитину, так як виявлено, що розповідь самому собі викликає психічну травму. Нехай він переказує прочитане, побачене, ділиться враженнями про прожите.

ДО ВІДОМА УЧНІВ ТА БАТЬКІВ      

На адресу Управління освіти і науки облдержадміністрації надійшов лист Громадської організації «Ла Страда- Україна» від 30.10.2017 № 1222/23/2017, у матеріалах якого зазначено, що Громадська організація «Ла Страда- Україна» - одна з провідних неурядових організацій України у сфері захисту прав жінок та дітей. Діяльність організації направлено на запобігання торгівлі людьми, попередження домашнього насильства, впровадження тендерної рівності та вдосконалення системи захисту прав та інтересів дитини. Громадська організація має 20-річний досвід організації роботи національних «гарячих» ліній.      На базі Громадської організації «Ла Страда- Україна» функціонує дві «гарячі» лінії:    

 1. Національна дитяча «гаряча» лінія, яка працює за безкоштовним номером 0800500225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних). Лінія працює у будні дні з 12.00 до 20.00 та в суботу – з 12.00 до 20.00.    

2. Національна дитяча «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації, яка працює за безкоштовним номером 0800 500335 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних - діє до 24.11.2017 року). Лінія працює цілодобово.      Звертаємо вашу увагу, що з 25 листопада 2017 року Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації переходить на новий загальноєвропейський номер 116 123. Даний номер є безкоштовним з мобільних телефонів.

Булінг: що це таке і як з ним боротися? Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене серед підлітків. 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. Ознаки того, що дитину цькують: відмова іти до місця навчання з різних причин – «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»; відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах; психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції; обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті; бажання іти до навчального закладу іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти. Що робити батькам? Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, що таке булінг, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити. Розповісти на що інші люди мають право, а на що не мають. СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ. Не бігти одразу до учбового закладу. Спершу дізнатися у дитини, що вона думає про існуючу ситуацію, і підтримати її. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до учбового закладу. Або ж, коли застосовується фізична сила – в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до учбового закладу. Порадити ПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ЗІ СТАРШИМИ. За можливістю не відходити надовго від учителя, або майстра виробничого навчання, щоб не допускати насилля. З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через навчальний заклад або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини. Якщо булінг триває кілька місяців, – БЕЗ ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА НЕ ОБІЙТИСЯ. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про навчання, розумійте їхні проблеми. Наслідки Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше – це замкнутість. Психологам доводиться працювати з антисоціальними підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати від 2 до 3 років. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найбільший страх – це підліткові суїцидальні думки. Безпека дітей в Інтернеті З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте, оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв’язку із цим виникають Інтернет-ризики для дітей: «дорослий» контент: еротика, азартні ігри, реклама тютюну та алкоголю; незаконний контент: порнографія; он-лайн насильство: заклики до асоціальної поведінки, жорстокості, насильства, суїцидальної поведінки, участь у небезпечних квестах, сексуальної експлуатації тощо; розголошення приватної інформації, яка може бути використана проти дітей та їхніх родин; контент, що може задати фінансових збитків – короткі номери й платні сервіси, що тарифікуються окремо, різного роду лотереї, тощо; Інтернет-залежність. Виконання наступних пунктів допоможе захистити вашу дитину під час перебування її в мережі: 1. Виконання трьох основних правил: Приділяйте увагу захисту устаткування та інформації: регулярно обновляйте операційну систему; використовуйте антивірусну програму; застосовуйте брандмауер; створюйте резервні копії важливих файлів; будьте обережні при завантаженні нових файлів; Захистіть себе в он-лайні: з обережністю розголошуйте особисту інформацію; думайте про те, з ким про що розмовляєте; пам’ятайте, що в інтернеті не вся інформація надійна та не всі користувачі відверті; Дотримуйтеся правового поля. законів потрібно дотримуватися навіть в інтернеті; дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування; при роботі в Інтернеті не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе. 2. Створіть безпечну зону та контролюйте дотримання дитиною меж цієї зони. Постарайтеся разом з дитиною знайти корисні, цікаві й безпечні сайти, які вона переважно буде відвідувати надалі. Періодично відвідуйте їх разом. Ви можете заблокувати для дитини доступ до сайтів, які містять матеріали, визначені як небезпечні (порнографія, насильство, суїцид тощо).