Промайнуло  11 років .Ось і настав  день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль.  Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на очах… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого?
         Святкове дійство  відбулося у актовому залі  ТОВ «Світанок». Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора.

         Директор школи Любенко Л.В.  розпочинає вечір.  До вітань директора приєднються батьки,  родичі,  друзі.  Зворушливі і щирі виступи прозвучали від першої вчительки Миненко Л.О., класного керівника Адаменко Т.А.

         По-особливому виступили найменші учні школи,сестрички випускників,  розповідаючи дотепні вірші про кожного з випускників.

         Слово відповіді взяли одинадцятикласники. Звучали слова подяки вчителям, батькам, мрії про майбутнє.

         Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчуваючи радість, смуток та світлу печаль...

         Хвилюючим був цей день не лише у дітей. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено б’ється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт, бо у вирій життя полетять їх пташенята. За давньою традицією  благословили в дорогу вишитими рушниками.  А потім світанкова зоря покликала їх у незвідані далі, різнобарв'я життя.